Власні вірші

МАТІР 

Стоїть у воротях стривожена мати
І дивиться пильно у даль
Болить її серце, щемить від розлуки
Єдиного сина забрала у неї війна…

Єдиного сина, єдину дитину
Плекала, ростила – опору в житті
Чи думала бідна, чи знала старенька
Що горе таке ще спіткає її ?

Він ріс, виростав,він любив Україну!
Тому без вагань пішов сміло у бій
Молилась щоднини й плекала надію
І вірила щиро, повернеться він.

А він не вернувся - привезли побратими
Не ридай, рідна мамо, я тебе боронив
Я любив свою землю, я любив Україну!
За те ворог проклятий, так люто убив.

Не ридай, люба ненько, не тривож свого серця
Я опорою буду твоєю в житті,
Я молитиму Бога, і благатиму щиро
Щоби старість твою він за мене беріг.

Світлій пам'яті товариша   березень 2016

Молитва

Молюсь до тебе, Господи, прости!
Мені усі земні мої провини
На правильну дорогу наведи
Щодня прожитого і щогодини

Молюсь до тебе, Господи, прости!
І вислухай молитву мою щиру
Ти Україну-неньку збережи
І захисти від згуби і загину

Молюсь до тебе, Господи, прости!
І бережи синів її невинних
Від куль ворожих, прошу, бережи
Дітей моєї рідної Вкраїни!

Листопад 2016

Україно, рідна моя ненько!
Скільки лиха на твоїм путі,
Скільки чварів ворогів-чужинців,
Скільки крові на твоїй землі!

Ллється кров невинних юних хлопців
Бо воює невгамовний кат
Плаче мати над труною сина
Не вернути більш його назад

Плаче мати, плачуть жінка й діти
Плачуть сестри та уся рідня
Адже більше його не вернути
Бо забрала лютая війна

Україно, рідна моя земле!
Доки будеш хоронить синів?
Доки будуть воріженьки люті
Панувати на твоїй землі?

Доки буде кров невинна литись?
Доки буде невгамовний кат
Твої землі різати надвоє
Й забирати молодих хлоп'ят?

Доки буде ворог панувати
На твоїй квітуючій землі?
Доки будуть гинути солдати
І ходить в жалобі матері?

                     липень 2017

Світлій пам'яті друга...

Ти пішов в лютий бій залишивши синів і дружину
Ти пішов без вагань, боронить рідну землю й наш край
Ти пішов без вагань, бо так щиро любив Україну
І життя ти своє задля неї, колего віддав

Не жалів ти синів, ані вірну кохану дружину
Ні колег, ні знайомих своїх не жалів
А пішов сміло в бій боронити свою Україну
Бо так щиро і палко її ти Володю любив.

Хто б подумав таке, хто б зумів передбачить?
Що життя за Вкраїну ти колего, віддаш 
Що зостанеться в пам'ять лиш твоя могила
І війна, що забрала твоє щире обличчя від нас.

Ти лежиш, спочиваєш у глибокій могилі
Світлим янголом в небо злетіла душа
І крильми золотими, прикриває вона Україну
Від ворожої кулі і злого врага.

Спочивай, друже наш!Бережи від біди Україну,
Світлий Янголе наш, наш колего для всіх дорогий
Ми молитву складем і доглянемо твою могилу
Бо для нас ти на віки Героєм для всіх залишивсь.

жовтень 2015